Закон України про оплату праці | Страница 1 | Онлайн-библиотека


Выбрать главу

ЗАКОН УКРАЇНИ Про оплату праці

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі – підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Заробітна плата

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2. Структура заробітної плати

Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога. ( Частина друга статті 3 в редакції Закону N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000 )

У разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня. ( Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000 )

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

Стаття 5. Система організації оплати праці

Організація оплати праці здійснюється на підставі:

законодавчих та інших нормативних актів;

генеральної угоди на державному рівні;

галузевих, регіональних угод;

колективних договорів;

трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Стаття 6. Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений генеральною (галузевою) угодою; ( Абзац другий частини третьої статті 6 в редакції Закону N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000 )

міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Стаття 7. Законодавство про оплату праці

Законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України ( 888-09 ) і складається з Кодексу законів про працю України ( 322-08) , цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ), Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) та інших актів законодавства України.

Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону. ( Стаття 8 в редакції Закону N 20/97-ВР від 23.01.97 )

Стаття 9. Умови визначення розміру мінімальної заробітної плати

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

загального рівня середньої заробітної плати;

продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. ( Частина друга статті 9 вводиться в дію з 1 квітня 1997 року згідно з Постановою ВР N 50/97-ВР від 06.02.97 )

Стаття 10. Порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. ( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів. ( Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. ( Статтю 10 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

1
ЗАКОН УКРАЇНИ Про оплату праці 1
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1
Стаття 1. Заробітна плата 1
Стаття 2. Структура заробітної плати 1
Стаття 3. Мінімальна заробітна плата 1
Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці 1
Стаття 5. Система організації оплати праці 1
Стаття 6. Тарифна система оплати праці 1
Стаття 7. Законодавство про оплату праці 1
Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ 1
Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці 1
Стаття 9. Умови визначення розміру мінімальної заробітної плати 1
Стаття 10. Порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати 1
Стаття 11. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати і порядок їх встановлення 2
Стаття 12. Інші норми і гарантії в оплаті праці 2
Стаття 13. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету 2
Розділ III ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ 2
Стаття 14. Система договірного регулювання оплати праці 2
Стаття 15. Організація оплати праці на підприємствах 2
Стаття 16. Організація оплати праці на підприємствах і в організаціях, яким з бюджету виділяються дотації 2
Стаття 17. Оплата праці працівників, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі (підгалузі) 2
Стаття 18. Оплата праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад 2
Стаття 19. Оплата праці за сумісництвом 2
Стаття 20. Оплата праці за контрактом 2
Розділ IV ПРАВА ПРАЦІВНИКА НА ОПЛАТУ ПРАЦІ ТА ЇХ ЗАХИСТ 2
Стаття 21. Права працівника на оплату праці 2
Стаття 22. Гарантії дотримання прав щодо оплати праці 2
Стаття 23. Форми виплати заробітної плати 2
Стаття 24. Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати 2
Стаття 25. Заборона обмежень працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою 3
Стаття 26. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати 3
Стаття 27. Порядок обчислення середньої заробітної плати 3
Стаття 28. Захист прав працівників у разі банкрутства підприємства 3
Стаття 29. Повідомлення працівників про умови оплати праці 3
Стаття 30. Повідомлення працівника про розміри оплати праці 3
Стаття 31. Відомості про оплату праці працівника 3
Стаття 32. Вирішення трудових спорів з питань оплати праці 3
Стаття 33. Індексація заробітної плати 3
Стаття 34. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати 3
Розділ V ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ 3
Стаття 35. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці 3
Стаття 36. Відповідальність за порушення законодавства про оплату праці 3