Я, вона та Бог. Бог вигадав твій секс | Страница 2 | Онлайн-библиотека

В завершення вступних слів, хочу подякувати своїм батькам, подякувати за те, що в процесі мого виховання не нав’язували, мені своїх власних поглядів та ідей, а дали змогу самостійну зважувати та приймати речі, згідно своїх власних переконань. Також хочу виразити подяку за постійну підтримку.

І окремо бажаю висловити, найщирішу, подяку, своїй дружині, яка завжди допомагає подолати сумніви, додає наснаги, та підтримує не тільки морально, а приймає участь у моїй роботі, даючи дотепні поради, та виступає моїм головним критиком.

СЕКС ТА РЕЛІГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Християнська етика

Гадаю, що аналіз варто розпочати з найпоширенішої у світі релігії християнства – його дотримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає перше місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада. Що до мене, то я й сам християнин, правда не з ідейних поглядів, як ви вже могли зрозуміти, а через процедуру занурення у воду, невдовзі після мого народження. Чого б я не зробив при наявності свідомості.

Християнство виникло в Ⅰ ст. в східній частині Римської імперії – в Палестині – як релігія, звернена до всіх принижених, та бажаючих справедливості. В її основі лежить ідея месіанства – надія Божого позбавлення від всього поганого та злого, що є на Землі.

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є одночасно Сином Божим та Сином Людським. Ісус прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Для більшості християнських конфесій і більшості християн по всьому світу беззаперечним авторитетом є Біблія. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на віру і не потребує ніяких доказів. В Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в 4-х канонічних Євангеліях – від Матвія, від Марка, від Луки та від Іоанна, які входять в Новий Заповіт.

Основні Християнські ідеї:

Віра, що Бог один, але він є Трійця, тобто Бог має три «обличчя»: Батько, Син, та Святий Дух, які створюють єдиного Бога, який в свою чергу створив Всесвіт.

Віра в спокутувальну жертву Ісуса Христа – друге обличчя Трійці, Бог Син.

Віра в Божу благодать – таємничу силу, яку бог надсилає, для звільнення людства від гріха.

Віра в загробне життя.

Віра в існування добрих духів – ангелів, та злих духів, бісів, з їх повелителем Дияволом.

В Ⅳ ст. н. е. імператор Константин проголосив Християнство державною релігією Римської імперії. Вслід чого християнство розпалося на три течії. В 1054 р. християнство розділилося на римсько-католичну та православну церкву. В ⅩⅥ ст. в Європі з початком Реформації, утворився протестанізм.

Різниця між православ’ям та католицизмом в основному полягає в наступних аспектах. В православ’ї не має, єдиного голови церкви, відсутнє поняття про чистилище, як місце, тимчасового перебування душ померлих, священнослужителі не дають обітницю безшлюбності як в католицизмі. Главенствуючим в католичній церкві є папа, якого обирають на пожиттєвий термін. Центром римо-католичної церкви є Ватикан – держава, що займає декілька кварталів в Римі.

Протестанізм має три основні течії: англіканство, кальвінізм, та лютеранство.

Головні відмінності протестантів від католиків та православних. Протестанти стверджують, що тлумачити священне письмо може священство, але частіше – збори віруючих, а іноді сам індивід.

Католики проповідують культ Діви Марії як Божої Матері і Заступниці роду людського. Протестанти відкидають догмати Католицької Церкви про Богородицю.

Протестанти визнають тільки два таїнства – хрещення і причастя, а не сім як католики та православні.

Досить стисла історія християнства та основних положень релігії. Відтепер можна перейти до аналізу, положень християнства, відносно стосунків між чоловіком та жінкою. Які займають ледь не центральне положення біблійних доктрин.

Я гадаю, кожному з нас відому, що непорочність, та цнотливість, у розумінні християн, є важливим аспектом. А сексуальні стосунки за межами шлюбу, викликають не прийняття християнською громадою, викликаючи обурення, а інколи навіть огиду, як результат відлучення від церкви. Причина такої позиції є досить простою, якщо звернутися до Святого Письма, то можна знайти ряд вказівок, які трактуються теологами, як заборона, дошлюбних стосунків:

«Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою». ²

«Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів». ³

«Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог». ⁴

Правозахисники Біблії скажуть, що в цих рядках йдеться про такі гріхи як блуд, та перелюб, і добре, що тих хто здійснив подібне гріходіяння буде покарано. Адже Бог наперед приготував сексуальні відносини для подружжя, і тільки для подружжя, а людина віддалася всіляким помислам до шлюбу, за що має бути покарана.

Можна було б знайти думку захисту слушною, і навіть гідною з точки зору моралі, але слова Апостола Павла – найвизначнішого християнського місіонера, «апостола народів» та одного з перших богословів християнства, дещо ускладнюють ситуацію, та вносять певну вуаль, на міжособистісні стосунки:

«А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не торкатися жінки. Але, щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так само й чоловікові – дружина. Дружина не володіє над своїм тілом, але чоловік; само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина. Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, на час, для вправи в пості та молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. Втім, це говорю вам як раду, а не як наказ. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм залишатися, як я. Але ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалюватися». ⁵

З цих слів можна зробити висновок, що Ап. Павло, бажав, щоб віруючі були схожі на нього, тобто сексуально стриманими, як і він сам. Саме відтоді, християнська доктрина про сексуальне утримання, стає ледь не центральною, у християнській теології. Втім в словах, Ап. Павла, це не єдина проблематика. Детально розбираючи даний вислів, «апостола народів», можна виявити, що його не цікавить жінка як особистість і відповідно не цікавить дітонародження.

Я хочу звернутися до одного з найбільш значимого філософа ⅩⅩ ст., логіка, математика, та лауреата Нобелівської з літератури, Бертрана Рассела, який в своїй книзі, «Шлюб та мораль», дає коментар стосовно слів апостола.

«З цього можна зробити висновок, що св. Павло абсолютно не згадує про дітей: біологічна суть шлюбу була для нього абсолютно неможливою річчю. І це цілком природно, оскільки він вважав, що гряде Друге Пришестя і цей світ скоро прийде до свого кінця: тоді люди будуть розділені на овець і козлів, і єдине, що важливо, це опинитися серед перших, а не серед других. Св. Павло стверджував, що статеві зносини навіть в шлюбі є перешкодою, що заважає досягти спасіння. Проте одружені будуть врятовані; але оскільки перелюб є смертний гріх, то перелюбники будуть неодмінно серед козлів. Пам'ятаю, я запитав у доктора ради, як кинути курити, і він сказав, що мені треба покласти в рот кисленький льодяник і смоктати його всякий раз, як прийде бажання закурити. Саме в такому дусі рекомендує апостол Павло шлюб як засіб проти гріха перелюбу.

Він не передбачає, що шлюб може приносити задоволення так само, як і перелюб; він просто думає, що в шлюбі його слабким братам буде легше не піддатися спокусі вчинити злочин. Йому не спадає на думку, що шлюб дуже хороша річ, а дружина може бути прекрасною і бажаною подругою, – в центрі всіх його думок перелюб, і вся етика відносин між статями будується з урахуванням цього гріха. Тут є щось схоже на те, як якщо б хто небудь стверджував, ніби хліб випікають тільки для того, щоб перешкодити людям красти тістечка». ⁶

Якщо розберитися в причинах подібних слів, Ап. Павла, то смію припустити, що вони могли бути викликані, тим, що центральна фігура Святого Письма, Ісус Христос, був неодруженим, та відповідно сексуально стриманим. Як свідчить Новий заповіт, Ісус не мав ні дружини ні дітей. Найближчі послідовники Ісуса також відмовилися від сім’ї. І з цього випливає, що Ісус не вважав шлюб, і все, що з ним пов’язано пріоритетним у своєму житті. Також подібні висновки можна зробити з слів Месії: