Дон Жуан | Страница 8 | Онлайн-библиотека


Выбрать главу
17Святі за неї більші мали вади,а що спокус пекельних не було,то ангел-охоронець від посадивідмовився, святенникам на зло.Вірніш чинити навіть Бога радиі макасарське масло б не могло,призначене для зрощення волосся;та й дзиґарям точніше б не вдалося!18Вона була довершена до краюі в намірах, і в діяннях своїх.Та все це, кажуть, швидко набридаєу світі, де за первородний гріхАдама й Єву видворено з раю.Отож, лише повторюючи їх,плоди, що так їх нехтувала мати,героїв батько пробував зривати.19Він був гультяй веселий і гульвіса,який з навчанням знатись не бажав,і жінка теж була йому на біса.А що розвал родин, як і держав,нас веселить – і це хороша риса, —то світ йому коханок приписав.Хоча для справи прикрої цієїцілком буває досить однієї.20Та при своїх достоїнствах дружинасебе вважала кращою за всіх,тож, кинута, була вона повиннатерпіти, щоб не викликати сміх.Та почуттів ображена людинане вміє часом стримати своїх.Тож день і ніч не стомлювалась дбати,щоб зуха на гарячому впіймати.21Нічого в світі легшого немає,аніж ловити гострих на язик.Нерідко і розумного, буває,хапають, бо таїтися не звик.І той, і той нарешті потрапляєпід горезвісний жінчин черевик,що завше перетворюється в зброюдля справжнього жіночого розбою.22Шкода, що вчені й ввічливі дівчатаодружуються з темними людьми!Коли вони їх пробують навчати,тікають з дому, наче від чуми.Я скромний і до того ж нежонатий —позбавлений подружньої тюрми.Скажіть, панове: навіть і щасливі,під черевиком стогнете не всі ви?23Нерідко дон Хосе сварився навітьз дружиною – ніхто не знав за що.То, звісно, ґандж, коли чуже цікавить.Мене це не обходило. Якщов мистецтві є така важлива навіть,яку опанував я, то ніщоопріч уміння з виглядом невиннимвертати мир посвареним родинам.24Надумав якось справу я добрячу —мирити їх під час подібних чвар,але не слід втручатися, як бачу,в незбагнені світи подружніх пар.Там потерпів я ще одну невдачу,діставши ще болючіший удар,коли малий Жуан на мене зверхупомиїв повну вихлюпнув цеберку.25З народження малий зробився бісомі всім давався боляче взнаки,немов навчали стати чортом лисимйого на власних прикладах батьки.Приніс би кожен користь і собі сам,застосувавши віжки чи різки,або коли б віддав його до школи,де чортеня не шкодило б ніколи.26Жили вони, неначе два шакали,і навіть не розлучення тоді,лиш смерті одне одному жадали.Але, як люди світські, і в бідіпомітити нагоди не давали,що вже це не недавні молоді.Та запалало враз, як на жаровні,і вирвалося полум’я назовні.27Донна Інеса скликала раптоводо себе цілий натовп лікарів,щоб ствердили законно й науково,що в чоловіка розум помутнів.Коли ж їй не повірили на словоі зажадали фактів, а не слів,то мовила, на мученицю схожа:«Моя вимога – тільки воля Божа!»28Був записник до того ж у Інесиз реєстром чоловікових гріхів —там зберігались прізвища й адресижінок, яким Хосе благоволив.Її святі подружні інтересивесь вищий світ обстояти хотів —хто речником зробився, хто суддею:всі зайнялися справою цією.29Всі твердили: та гляньте їй у вічі!Та це ж спартанка! Отже, як вони,простити вправі зради чоловічілише, якщо він вернеться з війни.Не раз була присутня і не двічі,коли його ганьбили ці пани,і всі кричали в захваті про неї:«Яка душа у жінки оцієї!»30Байдужість наших друзів у хвилини,коли прокльони сиплються на нас,я думаю, вважати ми й повиннісугубо філософською якраз.Приємно зберегти чуття невинніта бажане здійснити водночас!Виходить, що прокльони ті законні,якщо не ми мстимося, а сторонні.31Тому, коли наклепник до недавніхще додає і наклепів нових,нічого неприродного нема в них.Брехня – звичайний засіб задля тих,хто має втіху в брехнях безугавнихі в доданні новіших до старих.Вони і не здогадуються навіть,що наклеп нас прикрашує і славить.32Отож їх доброзичники мирилиі дальні, і близькі до них колись.Старалися і родичі щосили,але мети й вони не домоглись.Хтось був за те, аби їх розлучили,хтось, навпаки, аби вони зійшлись.Коли ж уже погодились експерти,враз дон Хосе додумався померти.33Ця прикра й несподівана подіяі друзів спантеличила, й Інес,бо, як від них довідався тоді я,зірвався найцікавіший процес.Адже була розважитись надія,а привід враз розвіявся і щез!І на мерця, який вчинив погано,посипалися докори й догани.34Небіжчик обійшовся без покари,але було поховано тодітак само й адвокатські гонорари,і прецікаві виступи в суді.Коханки роздаровували чари —одна попові, ще одна судді,а лікарі казали, що помер вінвід того, що не витримали нерви.35Та заслужив і доброго він слова,хоч правити не міг би за взірець.Я тверджу так, бо знав його чудово,а ще тому, що справі тій кінець.Коли ж грішив небіжчик випадково,то ось мій справедливий рішенець:у тому винне тільки виховання,та й вдача теж – причина не остання.36І хоч були значні у нього вади,він мав також достоїнства значні.Хай це дарує втіху, бога ради,і ворогам, і друзям, і мені.Адже ніхто не дав йому поради,коли він був, вважай, уже на дніі вибір мав єдиний – чи померти,чи по судах тинятися до смерті.37Він вмер, не залишивши заповіту,і власність з рук до рук не передав,тож Дон Жуан маєтність розмаїтуяк юний син його успадкував.Інесу ж в опікунку знаменитуперетворив закон – поборник прав:відомо, що дітей опікуватиніхто не вміє так, як добра мати.38От і взялась виховувати синавдова найрозумніша серед вдів,і врахувати все була повинна —щоб на коні по-лицарськи сидів,і щоб, коли проб’є його хвилина,не розгубився в розпалі боїв —протистояти міг ворожим юрмам,і монастир жіночий брати штурмом.39Їй вчителі корилися в усьому,і опікунка змушувала їхЖуанові щепити, як нікому,мораль в найвищих виявах своїх.Про сон вона забула і про втому,аби не перейшли вони порігі часом не проскочило єдине —наука з анатомії людини.40Жуан вивчав історію античнута безліч непотрібних дисциплін,немов для того тільки, щоб практичноне міг їх застосовувати він.Інеса пильнувала педантичноі зважувала все з усіх сторінз надією, що знати він не буде,як плодяться й розмножуються люди.41Цей метод, часто вживаний і нині,не вдовольняв при вивченні часів,коли ще розважалися богиніу товаристві фавнів та богів.Бо як було тлумачити хлопчиніте, що вони без блузок та штанів?Тож радила Інеса «Одіссею»,і вчителі погоджувались з нею.42Овідій – цей розпусник і гуляка —стоїть з Анакреоном упритул.Мораль не схвалить, далебі, ніякай того, що витворяв колись Катулл.Лише Вергілій був не забіяка,та й в нього є розпусницький намул:його «Formosum pastor Corydon»’усвятенник не читатиме з амвону.43Лукрецій сороміцький та безбожний —поганий харч для шлунків молодих,і Ювенал – хоч твір його й не кожний,теж надто вже колючий, як для них.Одвертістю своєю він спроможнийзбентежити і грішних, і святих.А Марціалові солоні епіграми —то просто бруд, говорячи між нами.
8