Дон Жуан | Страница 23 | Онлайн-библиотека


Выбрать главу
204Тож – відбулося! Біля океанувони серця з’єднали і тіла,і свідком ніч Гайде та Дон Жуанупід час вінчання їхнього була.Вони – подружжя! Славу та осаннуїм провістив не піп, а ніч і мла.Трава в печері постіллю була їм,а світ – і домом затишним, і раєм.205Кохання! Цезар був твоїм забралом,Тіт був твоїм володарем з мечем,Антоній був рабом твоїм невдалим,Катулл – співцем, Горацій – тлумачем,Сафо – вона з усім своїм загаломнаслідувачів сірих та нікчемлише мудрець або панчоха синя.А ти, кохання, прикростей богиня!206З тобою зазнає тяжких аварійподружня честь і відданість міцна.Ні Магомет не був одним із парій,ані Помпея честь не омина,у славі Цезар, в шані Велісарій,великі та достойні імена,та схожість їхня не у високості,а в тому, що усе це – рогоносці.207Кохання і філософів творило:і Епікур, і навіть Арістіппнас ревно аморальності училиабо зручної практики… Коли бвони ще додали нам трохи сили,аби його уникнули ми хиб,якої б слави вчення те надбало!«Кохай і пий…» – слова Сарданапала.208Та Джулія… Невже зродила втомувона так швидко в милого свого?О, безсумнівно, місяць винен в тому —нове кохання – витівка його.Коли не так, якого б чорта в ньомуз’являлася ні з того, ні з сьогîнепереборна кидатися звичкадо кожного привабливого личка?209Ненавиджу нестійкість хворобливу,текучу й невловиму, наче ртуть!Я з вдач таких завжди даюся диву.В мені постійні нахили живуть,і я любов плекаю незрадливу.Та, на хистку заманюючи путь,з’явилась вчора дівчина премилаі почуття непевні породила…210В мені філософ мовив: «На дозвілліти про подружні узи краще дбай!»«То так, – сказав я, – але зубки біліта очі ці мені віщують рай…»«О, схаменись!» – в античному він стилігукнув: мовляв, чужого не займай!Чого домігся мудрий дідуган цим,що був не греком, а венеціанцем?211Спинитися? Напевне, доведеться.Але й писати далі на час³.Усе, що в нас розбещеністю зветься, —довершеності шана і красі.Тож не про нас, а про природу йдеться,з якою ми погоджуємось всі.Милуємося ж статуєю в ніші, —то чи живі створіння не гарніші?212В цих почуттях – шукання ідеалу,як здатності, що Бог нам дарував;це платонічні нахили загалу,що від тварин різнять нас або трав:без них життя пригаснуло б помалу.Я почуття ці коротко б назвавспостеріганням з домішкою хітідля нашого спалахування в світі.213Ці почуття нам коштують багато!..Що, коли б справді випало і намзавжди до однієї почуватите, що до Єви почував Адам?Наскільки менші ми зазнали б втратисердечних сил з грошима пополам,якби у нас була одним-єдинана все життя нам суджена дружина!214Душа, як небо, – теж частина раю.Як в небі, в ній буває день і ніч,гримить гроза, коли з-за виднокраюзринає хмара… І сльозами з вічрясніє дощ – кінця йому немає.Густий туман і мряка навсібічтака, що й промінь вибитись не може,що на англійський клімат дуже схоже.215Печінка – це лікарня задля жовчі,але порядок в ній – не доведи!І функції медично-оздоровчівиконує сяк-так вона завжди.Ошкірить пристрасть зуби свої вовчіслідом за тим нового лиха жди:і страх, і лють, і ревнощі гріховнііз неї вириваються назовні.216Тож я анатомічний свій аналізкінчу, терпцеві знаючи межу.Дванадцять написати ще зосталосьмені пісень чи більше, не скажу.Повагу – ось моя природна галузь —

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

23