Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі | Страница 1 | Онлайн-библиотека


Выбрать главу

Ерік Берн

Що ти кажеш після привітання?

Психологія людської долі

Про книжку

Книжка «Що ти кажеш після привітання» пояснює, що змушує переможців вигравати, невдах програвати і що робить тих, хто між ними, настільки нудними… У ній доктор Ерік Берн показує, як життя всіх людей іде за наперед визначеним сценарієм – сценарієм, який вони самі складають для себе в ранньому дитинстві. Цей сценарій може бути сумним, а може бути й успішним; він визначає, як людина ставиться до своїх колег, з ким одружується або за кого виходить заміж, скільки матиме дітей і в якому ліжку помре… Ця книжка демонструє, як пишеться сценарій життя кожної людини, як він працює і, що більш важливо, як кожен може імпровізувати або вносити до цього сценарію зміни, щоб уможливити щасливий кінець…

ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ

1а. Структурна діаграма особистості

1б. Неформальна структурна діаграма

1в. Структурна діаграма другого порядку

1г. Дескриптивні аспекти особистості

2а. Взаємодоповняльна транзакція

2б. Діаграма стосунків

3а. Перехресна транзакція І типу

3б. Перехресна транзакція ІІ типу

4а. Успішна кутова транзакція

4б. Подвійна транзакція

5. Сценарне генеалогічне дерево

6. Молодий алкоголік

7. Походження та вставлення сценарних приписів

8. Прекрасна дама

9. Працелюбний переможець

10. Ілюзорна автономія

11. Справжня автономія

12. Драматичний трикутник

13. Подорож душею за маршрутом «Батько—Дорослий—Дитина»

14. Порожня матриця сценарію

15. Сімейний парад

16. Культурне успадкування

17. Успадкування від дідуся й бабусі

18. Транзакція дозволу

19а, б, в. Матриця сценарію Клуні

20а. Психобіологічна структура

20б. Дескриптивні функції

Передмова

Ця книжка є безпосереднім продовженням моїх попередніх праць із транзакційного підходу й окреслює нові події в мисленні та практиці, які відбулися протягом останніх п’яти років, головним чином, стрімкий прогрес у аналізі сценаріїв. За цей період значно збільшилася кількість досвідчених фахівців із транзакційного аналізу. Вони перевіряють добре відомі теорії в багатьох різних галузях, зокрема в промисловості, пенітенціарній системі, освіті й політиці, а також у різноманітних клінічних ситуаціях. Багато з них зробили власні внески в цю галузь, про що згадано в тексті й примітках.

Ця книжка задумувалась як удосконалений підручник із психотерапії, і фахівці з різною підготовкою без особливих труднощів перекладуть короткі та прості хроніки транзакційного аналізу власним професійним жаргоном. Поза сумнівом, її читатимуть і нефахівці, тож із цією метою я постарався написати її доступною їм мовою. Можливо, вона вимагатиме вдумливого читання, але сподіваюся, що розшифрування буде непотрібне.

Традиційна психотерапія зазвичай послуговується трьома різними професійними жаргонами: психіатр-психіатр, психіатр-пацієнт та пацієнт-пацієнт, які відрізняються один від одного так само, як мандаринський діалект китайської від кантонського або давньогрецька мова від новогрецької. Досвід показує, що якомога більше усунення цих жаргонів на користь kua-yu або lingua franca базової англійської збільшує «комунікацію», якої так палко домагається безліч психіатрів (і невпинно, як кажуть, залишають її чекати біля вівтаря). Я намагався уникнути популярної в суспільних, біхевіоральних та психіатричних науках моди маскування невизначеності надмірністю, а неоднозначності – багатослів’ям; ця практика бере свій початок на медичному факультеті Паризького університету в XIV столітті.

Це призвело до скарг щодо «популяризації» та «надмірного спрощення» – термінів, які нагадують старі звинувачення ЦК КПРС у «буржуазному космополітизмі» й «капіталістичних відхиленнях». За наявністю вибору між прихованим і відкритим, між надмірним ускладненням та простотою, я намагався бути з «народом», час від часу кидаючи розумні слівця, як гамбургер, щоб відвернути увагу вартових академій, поки прослизну до підвалу і привітаюся з друзями.

Тепер геть неможливо подякувати всім, хто допоміг у розвитку транзакційного аналізу, бо кількість цих людей наразі обчислюється тисячами. Ті, кого я знаю найкраще, – це члени-викладачі Міжнародної асоціації транзакційного аналізу й учасники семінару з транзакційного аналізу в Сан-Франциско, який я відвідую щотижня. До тих, хто найбільше цікавиться сценарним аналізом, належать Карл Боннер, Мелвін Бойс, Майкл Брін, Віола Каллаґан, Геджес Кейперс, Леонард Кампос, Вільям Коллінз, Джозеф Конкеннон, Патриція Кроссмен, Джон Дюзей, Мері Едвардс, Франклін Ернст, Кеннет Евертс, Роберт Ґулдінґ, Мартін Ґродер, Гордон Гейберг, Томас Гарріс, Джеймс Горвітц, М’юріел Джеймс, Пет Джарвіс, Стівен Карпмен, Девід Купфер, Памела Левін, Джек Ліндгаймер, Пол Маккорнік, Джей Ніколс, Марґарет Ноткотт, Едвард Олів’є, В. Рей Пойндекстер, Соломон Самуельс, Міра Шаппс, Жакі Шифф, Зеліг Селінгер, Клод М. Штайнер, Джеймс Єйтс і Роберт Цехніх.

Крім того, я хочу подякувати моєму секретареві у Сан-Франциско, Памелі Блюм, за вправне проведення семінару та внесення власних ідей; а також її наступницям, Елейн Ворк та Арден Роуз; а надто ж – моєму секретареві в Кармелі, місіс Мері Н. Вільямс, без чиєї сумлінності, навичок і старанності цей рукопис, з усіма його начерками й виправленнями, міг би ніколи не з’явитися. Мій п’ятнадцятирічний син Теренс талановито допоміг мені зібрати бібліографію, рисунки й інші деталі рукопису, а моя донька Еллен Калькатерра прочитала його і внесла багато цінних пропозицій. І, нарешті, дякую своїм пацієнтам за те, що так добре відкривалися мені й дозволили піти у відпустку, щоб я міг поміркувати; а також мільйонам читачів, які прочитали мої твори п’ятнадцятьма мовами й заохочували мене своїм інтересом до тієї чи тієї книжки.

Семантика

Як і в інших моїх книжках, займенник «він» може стосуватись обох статей, тимчасом як «вона» вжито в тому випадку, якщо це твердження більшою мірою справедливе для жінок, аніж для чоловіків; іноді «він» може також використовуватися задля граматичного спрощення, щоб відрізнити психіатра (чоловіка) від пацієнта. Сподіваюся, ці синтаксичні прийоми не образять емансипованих жінок. Слово «є» означає, що я маю досить тверде переконання щодо чогось, виходячи зі свого клінічного досвіду й досвіду колег. Слова «здається» або «як видається» означають, що чекаю на подальші докази, перш ніж твердо схилятися до чогось. Історії хвороби взято з мого досвіду та з того, що розповідали на семінарах і наглядових сесіях. Деякі з них є змішаними, і всі замасковані так, щоб їхніх учасників годі було впізнати, але важливі випадки або діалоги є достовірними.

Ерік Берн

Частина І

Загальні положення

Розділ 1

Вступ

А. Що ви кажете після привітання?

Це просте запитання, настільки незграбне й позбавлене глибини, що її сподіваються від наукового дослідження, насправді містить у собі всі основні питання про життєдіяльність людини і всі засадничі проблеми суспільних наук. Це питання, яке діти «ставлять» самі собі, на яке вони вчаться сприймати спотворені відповіді; питання, що підлітки ставлять самі собі та тим, із ким радяться; питання, від якого ухиляються дорослі, приймаючи спотворені відповіді від тих, хто є кращим за них, і питання, що йому мудрі філософи присвячують цілі книжки, так і не знайшовши відповіді. Воно містить у собі й первинне запитання соціальної психології («Чому люди розмовляють одне з одним?»), і першопочаткове запитання соціальної психіатрії («Чому людям подобається викликати симпатію?»). Відповідь на нього – це відповідь на запитання, поставлені Чотирма Вершниками Апокаліпсису: війна чи мир, голод або достаток, чума чи здоров’я, смерть або життя. Не дивно, що обмаль людей знаходить відповідь на це питання протягом усього свого життя, оскільки більшість живе, не знаходячи відповіді на питання, що йому передує: «Як ви вітаєтеся?»

Б. Як ви вітаєтеся?

Це таємниця буддизму, християнства, юдаїзму, платонізму, атеїзму і, перш за все, гуманізму. Славнозвісний «звук, коли плескає одна рука» у Дзен – це звук однієї людини, яка говорить іншій «привіт», і це також звук Золотого Правила в будь-якій Біблії. Правильно сказати «вітаю» означає зрозуміти іншу людину, збагнути її як явище, сприйняти її і бути готовим до того, що вона сприйме вас. Можливо, найвищою мірою цю здатність демонструють мешканці островів Фіджі, бо одним з найрідкісніших скарбів у світі є щира фіджійська усмішка. Вона з’являється повільно, освітлюючи все обличчя, і тримається доволі довго, щоб її можна було впізнати, а потім зникає загадково й повільно. Порівняти її можна лише з невинними усмішками матері й немовляти, а в західних країнах і з певним типом відкритої особистості.

1
Ерік Берн: Що ти кажеш після привітання?: Психологія людської долі 1
Про книжку 1
Передмова 1
Семантика 1
Частина І: Загальні положення 1
Розділ 1: Вступ 1
А. Що ви кажете після привітання? 1
Б. Як ви вітаєтеся? 1
В. Ілюстрація 2
Г. Рукостискання 2
Ґ. Друзі 3
Д. Теорія 3
Розділ 2: Принципи транзакційного аналізу 3
А. Структурний аналіз 3
Б. Транзакційний аналіз 3
В. Структурування часу 4
Г. Сценарії 5
Частина ІІ: Батьківське програмування 6
Розділ 3: Людська доля 6
А. Життєві плани 6
Б. На сцені й за кулісами 7
В. Міфи та казки 8
Г. Чекаючи на трупне задубіння 9
Ґ. Сімейна драма 10
Д. Людська доля 11
Е. Історичний аспект 12
Розділ 4: Пренатальні впливи 12
А. Вступ 12
Б. Впливи предків 13
В. Здатність до запліднення 14
Г. Становище під час народження 14
Ґ. Сценарії народження 15
Д. Імена та прізвища 16
Розділ 5: Раннє дитинство 16
А. Ранні впливи 16
Б. Переконання та рішення 17
В. Позиції – Займенники 17
Г. Переможці та невдахи 18
Ґ. Позиції за участю трьох гравців 18
Д. Позиції – Твердження 18
Е. Вибір сценарію 19
Розділ 6: Пластичні роки 19
А. Батьківське програмування 19
Б. Марсіанське мислення 20
В. Маленький адвокат 21
Г. Сценарний апарат 21
Розділ 7: Сценарний апарат 22
А. Розв’язка сценарію 22
Б. Припис 23
В. Приманка 23
Г. Електрод 23
Ґ. Мішки та речі 24