Выбрать главу

На Україні росте 24 види зірочок.

Звіробій звичайний

(Hypericum perforatum L.)

Родина звіробійні (Hypericaceae)

Звіробій. Чи ця рослина причетна до смерті звірів? На таке запитання є два варіанти відповіді. За першим, назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі, їхньою мовою ця рослина називалася «джерам-бай», що означає "зцілитель ран". За другим] варіантом, грізну слов'янську назву рослині дали тому, що, відповідно до! спостережень наших прапредків, тварини, з'ївши її, могли захворіти. Тоді в них на голові, вухах, навколо рота і очей з'являлася припухлість, яка при сильному отруєнні переходила у виразки. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидалися на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювалися. Для людини звіробій не становить ніякої небезпеки.

Із стародавніх часів використовувався єгиптянами. У середні віки був сировиною для виготовлення рицарських напоїв. Нещодавно знайдено акти початку XVII ст. про застосування звіробою як лікувального засобу.

Це — багаторічна трав'яниста рослина (30–60 см заввишки) 3 родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гранями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і 3–5 стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках, перелогах, біля доріг.

Трава містить до 12 % дубильних речовин, гіперин, гіперицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3 %), смолисті речовини (17 %), антоціани (до 6 %), сапоніни, вітамін С і каротин.

Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тканин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо — при опіках, гінгівітах та стоматитах.

Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.

У народній медицині звіробій — дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.

Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20–30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.

Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30–40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2–3 міс.

Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3–4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).

Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і — зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І

Звичайно через 1–1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І

Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50–60 °C. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.

Змієголовник австрійський

(Dracocephalum austriacum L.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae)

Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають «дракон» і «голова». Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.

Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.

Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.

Зозулинець шоломоносний

(Orchis militaris L.)

Родина орхідні (Orchidaceae)

Рослина висотою 20–45 см, з яйцевидними бульбами. Стебло з 3–5 яскраво-жовтими довгастими листками, розміщеними в його нижній частині, і двома листковидними піхвами — в середній. Суцвіття багатоквіткове, щільне, циліндричне. Квітки рожевувато-лілово-пурпурові, запашні, складної будови: 5 пелюстковидних листочків оцвітини сходяться верхівками, утворюючи шолом, шостий (губа) — 3-роздільний, звисає донизу і біля основи має коротку шпорку. Плід — коробочка. Насіння дрібне, пилувате. Цвіте у квітні — червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на лісових галявинах, узліссях у гірських, лісових і лісостепових районах республіки і дуже рідко у степових.

Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає «ядро», і пов'язана, очевидно, з формою бульб рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означаэ «солдат» і дана рослині за схожість квіток з шоломом. Квітки запилюються джмелями.

На Україні росте 26 видів зозулинця. Всі вони занесені до Червоної книги.

Золототисячник малий

(Centaurium erythraea Rafn.)

Родина тирличеві (Gentianaceae)

Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи — сто — «центум» і золото — "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією.

Золототисячник малий — дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20–40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові — супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні — липні.

Росте на луках, лісових галявинах і полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях.

З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини,

У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії.

Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20–25 см. Сходи з'являються через 2–3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться.

11
Ярослав Гладун: ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ 1
Авран лікарський 1
Айстра альпійська 1
Акація біла 1
Аконіт міцний 1
Алтея лікарська 1
Анемона дібровна 2
Астрагал солодколистий 2
Барбарис звичайний 2
Барвінок малий 2
Белладонна лікарська 2
Білотка альпійська 3
Білоцвіт весняний 3
Бобівник трилистий 3
Болиголов плямистий 3
Буркун лікарський 3
Бузина чорна 3
Брусниця 4
Буквиця лікарська 4
Вербена лікарська 4
Верес звичайний 5
Вербозілля звичайне 5
Вербозілля лучне 5
Вероніка лікарська 5
Відкасник безстебловий 5
Вовчі ягоди пахучі. Боровик 5
Вовчуг польовий 5
Волошка синя 6
В'язіль барвистий 6
Гадючник шестипелюстковий 6
Гадючник в'язолистий 6
Гіркокаштан звичайний 7
Гірчак зміїний 7
Глечики жовті 7
Глід колючий 7
Горобина звичайна 7
Горицвіт весняний 7
Гравілат міський 8
Гравілат річковий 8
Деревій звичайний 8
Дерен справжній (кизил) 8
Дзвоники персиколисті 9
Дивина густоквіткова 9
Дріада восьмипелюсткова 9
Дрік красильний (жовтило) 9
Дріоптерис чоловічий 9
Дягель лікарський 9
Еритроній собачий зуб 10
Живокіст лікарський 10
Жовтець повзучий 10
Жовтушник сіруватий 10
Журавлина звичайна 10
Зеленчук жовтий 10
Зірочник лісовий 10
Зірочки маленькі 10
Звіробій звичайний 11
Змієголовник австрійський 11
Зозулинець шоломоносний 11
Золототисячник малий 11
Золотушник звичайний 12
Зубниця бульбиста 12
Іван-чай вузьколистий 12
Калина звичайна 12
Катран татарський 13
Квасениця звичайна 13
Клокичка периста 13
Кмин звичайний 13
Кінський часник черешковий 13
Ковила волосиста, тирса 13
Козлятник лікарський 14
Конвалія травнева 14
Конюшина лучна 14
Конюшина повзуча 14
Копитняк європейський 14
Королиця звичайна 15
Коронарія зозуляча, зозулин цвіт 15
Косарики черепитчасті 15
Кремена лікарські (підбіл лікарський) 15
Кропива дводомна 15
Крушина ламка 16
Купальниця європейська 16
Кульбаба лікарська 16
Купина лікарська 16
Латаття біле 16
Лілія лісова 16
Лопух справжній 17
Любка дволиста 17
Льонок звичайний 17
Маренка запашна 17
Материнка звичайна 18
Медунка темна 18
Мильнянка лікарська 18
М'ята перцева 18
Наперстянка великоцвіта 19
Нечуй-вітер волохатенький 19
Нетреба колюча 19
Обліпиха крушиноподібна 19
Оман високий 20
Очерет звичайний 20
Очиток їдкий 20
Парило звичайне 20
Перестріч гайовий 20
Перстач гусячий 20
Перстач прямостоячий (калган) 21
Печіночниця звичайна 21
Первоцвіт весняний 21
Пижмо звичайне 21
Підлісник європейський 22
Пізньоцвіт осінній 22
Півники болотні 22
Підсніжник звичайний 22
Плавун благовидний 22
Плющ звичайний 22
Подорожник великий 22
Приворотень звичайний 23
Проліска дволиста 23
Рогіз вузьколистий 23
Родовик лікарський 23
Роман собачий 24
Росичка круглолиста 24
Рутвиця орликолиста 24
Рябчик великий 24
Ряст порожнистий 24
Самосил гайовий 24
Саротамнус вінниковий 24
Синюха блакитна 24
Скополія карніолійська 25
Собача кропива п'ятилопатева 25
Сон широколистий 25
Смородина чорна 25
Суниці лісові 26
Талабан польовий 26
Терен звичайний 26
Тирлич крапчатий 26
Фіалка запашна 26
Хміль звичайний 26
Цикорій звичайний, петрові батоги 27
Чемерик червонуватий 27
Чемериця біла 27
Черевички зозулині 27
Череда трироздільна 27
Черемха звичайна 28
Чистотіл звичайний 28
Чорнокорінь лікарський 28
Чорниця 28
Шавлія лікарська 28
Шафран Гейфелів, крокус Гей 28